Улей

Это жж.. неспроста!(с)




Цитатник
В мире есть по крайней мере трое мужчин, которые тебя очень любят и всегда поддержат: Jack Daniels, John Jameson, Johnnie Walker.

Меня искать, читать

Дурдом. Домдур.

Маленькое персональное издательство рифмоплетства

 


Последнее обновление 28.10.2010


День грядущий

КаленДАРь - праздник на каждый день


На правах рекламы

Avertising Place



Наука и секс



Бжжж

Метки

Система поиска Улей
Google
Пользовательского поиска

Интересы
Театр. Живопись. Литература. Кинематограф. Джаз. Блюз. Мультфильмы. Восток. Индия. Искусство. Английский юмор. Японская культура. Брендинг. Реклама. Общение. Путешествия. Фотография. История. Творчество. Наука. Праздный интерес к физике. IT - технологии.

Он должен был это придумать 3 000 лет назад...))

...Дьявол вдруг оторвался от монитора и треснул себя копытом по лбу. Рога завибрировали, пошел низкий гул.
- Какой же я идиот!
Дрессированная секретарша-суккуб схватила блокнот и ручку.
- Брось, - сказал ей Дьявол. - Никакой новой каверзы не будет. Уже поздно.
Суккуб преданно смотрела на босса.
- Ты ЖЖ читаешь? - спросил он.
- Иногда, мой господин.
- Так вот... Три тысячи лет назад я обязан был это придумать. Обязан, понимаешь?
- Что именно, мой господин?
- Комментарии! Просто и изящно, я меня побери, комментарии!
Он захихикал.
- Ты только представь, две скрижали с заповедями - и пара триллионов скрижалей со срачем в комментах..



free counters


*bee crazy*

Поствихідне. Meridian Czernowitz. Андрухович, Целан і я...

Не пройшло і пів-року, як я визріла до посту про найчудовіші вихідні! Попередження: читати багато! Про все потроху!

Як вже казала userinfo.gifМася у мене стан тотального катарсису! Вона таки права. Надцяті, але, мабуть, найсерьйозніші, переоцінки цінностей наслоїлись на вир сильних, яскравих, гострих і, разом з тим, теплих осінніх, чудових емоцій та рефлексій.

П'ятниця піднесла на хвилі творчості Юрія Андруховича, захлеснула сигарним димом, накрила кашеміром м'якого світла, підлила ейфорії нічним дощем і подарувала ні з чим незрівнянну гордість за своє місто. Мабуть цей вечір я чекала півжиття! Бо вперше відчуття, а радше сприйняття оточуючого, яке виринуло три дні назад, вилізло з моєї підсвідомості, коли я слухала вперше пісню Мертвого Півня "Ми так жили, немов співали джаз" і читала книгу Дяченків "Vita Nostra". І тоді я не могла нікуди себе діти, тому що не могла ніяк знайти відображення внутрішнього з зовнішнім світом.  Фестиваль німецької культури Meridian Czernowitz став цим самим проектором, що нарешті матеріалізував мої химерно-шизоїдні світовідчуття!

Світлини того вечора найкращим маніром вийшли у розкішної Марленки.

Апогеєм моїх культурних переживань цих вихідних мабуть стала субота. Ібо вечір досить різко макнув у сучасне бачення минулого. Творці цього перформансу - мої друзі, актори Чернівецького муз-драм театру та режисер Береговського театру Олег Мельничук ( усі вихідці нашої театральної студії під гордим домашнім іменем Драмівці, тепер з ними вже й Мася знайома). Я навіть по іншому поглянула на їх таланти. Це було дійсно по-європейськи! Саме місце дійства загострювало сприйняття вистави - приміщення старого кінотеатру у самому серці міста, від якого лишились самі стіни будівлі, напівзруйнована сцена та підлога та шмаття ліпнини на стелі і балконі.

Сама тема - життя Пауля Целана крізь призму його творів зі збірки "Пісок із урн" - не така вже й легка! Целан - письменник, котрий народився у Чернівцях німецькомовним евреєм румунського підданства. Людина, що піднялась із самого пекла до вершин, яка пережила нелюдські потрясіння часів війни, апокаліптичний жах баченного і тотальну самотність у світі і не відпустили його, врешті решт підкосили. І хоча зі сторони все виглядало достатньо привабливо (кар'єра, житло, хвалебні оди від Румуніії та Ізраїлю, найпочесніший орден Австрії як поету), ніхто не знав, що відбувається за дверима Целанової Паризької квартири. Він "сгорів". Ні від психічної хвороби, ні від іншої. Він виписався, висох - не як талант, а  по-людськи.  Йому забракло життєвих сил. Надто багато випало йому на долю побачити і пережити... Його життя забрала стрімка течія Паризької Сени... 

Щоб спробувати зрозуміти Целана, треба його читати. Команда "зіграних" акторів відчула його... І відтворила його на кількох метрах запорошених товстелезним шаром пилу і піску!....

Про неділю казати не буду багато. Вона була домашньою. Адже товариство приїжджих друзів - театралів та драмівців не відпускало до сьомої ранку. Але такою щасливою (і навіть тверезою! вже!) я вже давно не поверталась додому вранці)) Недільний дощ лиш додав нотки релаксу до цілосності картини під назвою "Щастя трьох днів"... Єдиною власною ілюстрацією став коте, що заснув на моїй нозі, доки я теревенила по телефону під домом. Фотки будуть завтра. Обіцяю!

Що сказати ще?.. Моя відпустка - ймовірно, одна з кращих... Я не оцінюю її за критерієм кількості годин проведених у байдикуванні. Навпаки! Головним є те, скільки і наскільки сильних, яскравих, незабутніх відчуттів та емоцій розфарбують той час, який я собі виділила на цю вакацію! 

*поставила на ці сторінки з книги свого життя закладочку*



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 674 Стр.  1  2  3  4  5  6  7 

 
ОБОЗ.ua